Кожної зими, мабуть, усі задаються питанням: «Хто відповідає за несвоєчасне посипання доріг?» та ВСУ дав відповідь в постанові по справі №465/11817/13-ц.
Фабула справи:
У грудні 2005 року водій не впорався з керуванням, внаслідок чого автобус впав з моста в річку. У результаті вказаної пригоди загинуло 9 пасажирів, серед яких – чоловік позивачки, а сама вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких її було визнано інвалідом 2-ї групи.
Позивач просив стягнути матеріальну та моральну шкоду, спричинену внаслідок ДТП через незадовільний стан дороги. Позов мотивовано тим, що служба автодоріг, а також підприємство, з яким був укладений договір про утримання відповідної дороги, не обробили її протиожеледним реагентом.
Частиною третьою статті 14 та частиною першою статті 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.
Незважаючи на те, що водія та механіка було визнано винними за ознаками злочинів передбачених ст. 286 та 288 ККУ (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами та Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху), було встановлено, що при стані дорожнього покриття, вкритого льодом та тонким шаром свіжовипавшого снігу та необробленого протиожеледним матеріалом на ділянці дороги, де сталася ДТП, незалежно від стану коліс автобуса може наступити його сповзання. Тому, з технічної точки зору, наявний коефіцієнт зчеплення при дорожньому покритті, яке вкрите льодом і тонким шаром свіжовипавшого снігу та необроблене протиожеледним матеріалом, знаходиться в прямому причинного-наслідковому зв’язку із настанням ДТП.
Місцевий та апеляційний суди задовольнили позов в частині стягнення шкоди з підприємства.
Колегія суддів Цивільного суду ВСУ погодилась із таким висновком та вказала, що:
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить:
- розробка програм та здійснення заходів щодо розвитку, удосконалення, ремонту та утримання у безпечному для дорожнього руху доріг, вулиць та залізничних переїздів, зон відчуження, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів, забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху, забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов;
- вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях, термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах, своєчасне виявлення перешкод дорожнього руху та їх усунення, а у разі неможливості невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними направляючими засобами: організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Власником дороги, на якій трапилось ДТП, є служба автомобільних доріг області. Однак вона уклала з підприємством контракт на виконання робіт з ремонту та експлуатаційного утримання цієї дороги.
ВСУ вказав, що в цьому випадку саме підприємство несе відповідальність щодо відшкодування шкоди постраждалим від ДТП, якщо вона сталася з причини незадовільного стану дороги.
