ВС у постанові по справі № 826/6989/15 сформував позицію щодо визнання нерезидента бенефіціарним власником доходу у вигляді роялті за субліцензійним договором.
За матеріалами справи, ліцензіар – нерезидент (Республіка Кіпр) надає ліцензіату не виключну персональну субліцензію, що не передається, на використання торгового знаку на території України виключно у зв’язку з дистрибуцією, продажем та рекламуванням продуктів.
На думку податкового органу, роялті, які виплачуються нерезиденту за надання субліцензії, вважаються такими, які виплачені не бенефіціарному (фактичному) отримувачеві (власникові).
ВС встановив, що для визначення особи як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.
Разом з тим, податковий орган та суд першої інстанції не врахували договірні взаємовідносини щодо використання цього знаку між його власником (Сполучене королівство) та компанією – отримувачем роялті (Республіка Кіпр), яка має ексклюзивну, персональну ліцензію, що не передається (з правом надання субліцензій).
Також була залишена поза увагою податкового органу інформація щодо зареєстрованих торгових марок та їх власників на сайті Світової організації інтелектуальної власності та у Базі даних «Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг» Державного підприємства «Український інститут промислової власності».
Таким чином, було встановлено, що ліцензіар (Республіка Кіпр) є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування конвенції про уникнення подвійного оподаткування.
