Отримання податкового повідомлення-рішення (ППР) не віщує нічого доброго для отримувача. Але навіть якщо ви його все-таки отримали, потрібно для початку перевірити правильність оформлення та отримання. Оскільки саме такий недогляд контролюючого органу може стати причиною оскарження такого рішення.
Неотримання платником податку ППР свідчить про неузгодженість грошового зобов’язання платника податків, а отже немає підстав для стягнення податкового боргу – до такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №802/467/16-а. Отже, давайте розбиратись, якою логікою керувався суд.
Фабула:
ДФС звернулася до суду із позовом про стягнення податкового борг з місцевого податку (транспортному податку з фізичних осіб).
Суди першої та апеляційної інстанції у задоволенні цих вимог відмовили. На їхню думку, вказане грошове зобов’язання не було узгодженим, оскільки виникло внаслідок неправильно відправленого ППР, яке, своєю чергою, було направлено на невірну адресу та, як наслідок, не було отримано.
Контролюючий орган, не погоджуючись, відправив касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду. Свою позицію податкова аргументувала тим, що сам факт відправлення ППР рекомендованим листом із повідомленням про вручення, на їхню думку, свідчить про його отримання платником податків.
Переглядаючи вказану справу КАС підтримав платника податків та залишив рішення судів першої та адміністративних інстанцій без змін.
Мотивація суду:
Відповідно до податкового законодавства, податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк, та непогашеної пені. У разі виникнення такого боргу, контролюючий орган надсилає платнику податкову вимогу. Стаття 59 ПК передбачає, що процес відправки податкової вимоги регулюється в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 58.3 ст. 58 ПК України ППР вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення. Дана норма також відображена Наказом Мінфіна № 1204 (хоча суд при винесенні рішення керувався аналогічною нормою Наказу Мінфіна № 1236, який втратив силу 16.02.2016)
У разі якщо вручення ППР неможливе через помилку, допущену контролюючим органом при його направленні, податкове ППР вважається таким, що не вручено платнику податків.
Проаналізувавши всі обставини, суд дійшов висновку, що ППР та податкова вимога були надіслані відповідачу на невірну адресу, внаслідок чого воно було повернуто у зв’язку із закінченням терміну зберігання, тому грошове зобов’язання, відповідно, не набуло статусу узгодженого, і, таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача податкового боргу по транспортному податку з фізичних осіб.
Отже, резюмуючи, правильність написання та отримання ППР є важливим аспектом в правовідношеннях між податковим органом та платником. Тому саме неувага контролюючих органів може стати для вас шансом на успішне оскарження такого рішення.
