Сьогодні поговоримо про ту саму статтю, яку ЗМІ, громадськість та навіть байдужі так завзято обговорюють останній тиждень. Так, це про ту саму статтю 368-2 ККУ, яку визнали неконституційною.
Трохи історії
Рішення про визнання неконституційності цієї статті прийняв Конституційний Суд, бо зазначена норма (а звучала вона саме так: «Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі») порушує презумпцію невинуватості, закріплену у статті 62 Конституції, а також суперечить ст. 63 тієї самої Конституції – відносно недоліків притягнення особистості до відповідальності за виявлення або пояснення щодо себе, членів сім’ї або близьких родичів. Також неконституційність полягає в тому, що тягар доведення законності набуття активу фактично лежить на підозрюваному, і те, що твердження про «незаконність збагачення» за відсутності доказів незаконності набуття активу фактично є припущенням.
Одразу після цього з’явився і висновок Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EUACI), де зазначено про допустимість ст. 368-2 УК, оскільки притягнення до відповідальності можливе лише тоді, коли буде доведено, що доходи не були збільшені в значній мірі законним способом, тобто після перевірки всіх можливих способів придбання активів доведено, що обвинувачений не міг отримати значну суму доходу від своєї діяльності, яка не заборонена законом.
Згідно з висновком, п. 1 ст. 368-2 КК складений таким чином, щоб обвинувачений, за необхідності за допомогою адвоката мав можливість дізнатися суть звинувачення, а також розмежовувати законний дохід від незаконного, визначити діяльність, заборонену законом, і розуміти, які докази можна застосовувати для підтвердження законності чи незаконності походження доходу.
Тож наші правотворці вирішили одразу ж правити, виправляти та вносити до Ради законопроекти, які пропонують вдосконалити статтю, спростити роботу правоохоронцям та запропонувати власну версію статті про незаконне збагачення.
І, до речі, підійшли до цього питання аж занадто відповідально! Аби ви розуміли, наразі в Раді зареєстровано п’ять законопроектів:
- 10110-1 від Капліна Сергія Миколайовича;
- Президентський законопроект під номером 10110;
- Проект № 10103 від Тимошенко;
- 10110-4 від Дерев’янка;
- і ще один – 10110-3 від Найєма Мустафи-Масі.
Якщо коротко, то ключові законопроекти пропонують наступне: президентський законопроект пропонує такі умови – «Набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі без законних на те підстав за відсутності ознак зловживання владою або службовим становищем чи ознак прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі».
Простіше кажучи, прокурор буде зобов’язаний надати суду окремі докази, які підтверджують невинуватість чиновника у двох злочинах (зловживання та хабар), а вже потім мова може йти про незаконне збагачення.
Що стосується санкцій, то вона лишилась незмінною – такі дії караються позбавленням волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Проекти 10110-1 та 10103 відрізняються підставами для притягнення до відповідальності за незаконне збагачення:
– у проекті № 10103 – якщо незаконність придбання активів визнана судом;
– у законопроекті 10110-1 – за відсутності ознак зловживання владою або службовим становищем або ознак прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Крім того, останні законопроекти відрізняються і мірою покарання за вчинення злочину.
Так, відповідно до законопроектів № 10103 та № 10110 незаконне збагачення буде каратися позбавленням волі на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна. У той же час проект закону № 10110-1 передбачає позбавлення волі на строк до 3 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 5 років, також з конфіскацією майна.
Осіб, які займають відповідальне становище, законопроектами № 10103 і № 10110 пропонується позбавляти волі на термін від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна, а законопроектом № 10110-1 – від 3 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 7 років з конфіскацією майна.
Службовцям, які займають особливо відповідальне становище, буде загрожувати термін від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна (законопроекти № 10103 та № 10110) або ж довічне позбавлення волі з конфіскацією майна (законопроект № 10110-1).
Текстів інших проектів на сайті Ради ще немає. Але впевнений, що умови, які будуть прописані там, не менш лояльні, і декриміналізацію такої статті точно ніхто не запропонує.
На мою думку, криміналізація такої статті, як незаконне збагачення – це сумнівне рішення. Бо криміналізація таких дій – це знак того, що держава не в змозі забезпечити боротьбу з корупцією в межах сучасного розуміння презумпції невинуватості, ось і вдається до таких інструментів, як покарання за сам факт наявності активів, походження яких невідоме. Це фактично обмежує презумпцію невинуватості.
Для порівняння варто зазначити, що сьогодні криміналізованою така стаття лишається у Бразилії, країнах Близького Сходу, також у Південній Кореї та Сінгапурі, але там це скоріш запобіжний засіб. В жодному штаті США чи та у більшості Європейських країн таких умов НЕМАЄ. Як на мене, тут треба не створювати десятки законопроектів. І справа тут не в обмеженні конституційних принципів…
