Сьогодні в Україні дуже застаріле законодавство, що стосується ліквідації та банкрутства юридичних осіб та ФОП. І це яскраво демонструє наша позиція в рейтингу Doing Business за показником неплатоспроможності, ми на 149-му місці. Адже у нас немає уніфікованого збірника норм і законів, які б прописували процедуру банкрутства «від А до Я», при чому зрозуміло і прозоро. А всі існуючі норми ускладнюють і затягують процедуру, тому ми 149.
Раніше всі норми були розкидані в законах і кодексах, які приймалися в різний час, різними людьми, і їх норми могли суперечити один одному, створюючи не просто колізії в законодавстві, а й проблеми для бізнесу.
Ось основний список нормативів, де прописувалися процедури банкрутства:
– Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (або Закон про банкрутство).
– Цивільний кодекс України;
– Господарський кодекс України;
– Закон України "Про господарські товариства";
– Закон "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань».
Але все змінюється і сьогодні детально про новий проект Кодексу, що він передбачає, що обіцяє, і чи запрацює це на практиці або так і залишиться на папері і ефективність буде дорівнює нулю.
Першочергові проблеми, які зголосився вирішити Кодекс, такі:
Перше – це податкові стимули. Якщо боржникові прощається борг, у тому числі перед бюджетом, з точки зору податкового обліку у нього виникає дохід, який повинен обкладатися податком. Як особа, яка має фінансові проблеми, може сплатити податок з того, чого у неї де-факто немає? Абсурд. Новий Кодекс змінить цю норму.
Друга проблема – навіть якщо відбувається таке квазі-відновлення платоспроможності підприємства, застосовують ліквідаційну процедуру – саме банкрутство, а не санацію. Тому що в ліквідації немає податку на додану вартість. А якщо майно реалізується в процедурі санації, потрібно заплатити податок на додану вартість. Тобто відчуження майна у процедурі санації на 20 відсотків дорожче. Тому ми ставимо питання відповідних податкових стимулів.
Наступна дуже суттєва проблема – це винагорода арбітражним керуючим. Згідно із законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом арбітражний керуючий – це незалежна фігура. Він повинен бути неупередженим ні до боржника, ні до кредитору, ні до потенційних покупців майна. Що на практиці? Сьогодні для більшості підприємств, що потрапляють у фінансові труднощі і обтяжених банківськими боргами, винагорода арбітражного керуючого залежить від доброї волі банку – скільки він дасть йому заробити. Або кредиторів. Це ненормальна процедура.
Винагорода арбітражного керуючого повинно залежати від того, наскільки ефективно він проведе процедуру і наскільки дорого він зможе продати той чи інший актив. Арбітражний керуючий повинен бути якомога більше зацікавлений в прозорості і чесності проведення цих процедур. Кодекс пропонує встановити 5 відсотків від вартості реалізованого майна або реалізованого інвестиційного проекту. Об'єктивно і реально.
Але крім цих ключових новел, є ще цілий ряд нововведень, які розписані на 2 книги. Першу книгу назвали «банкрутством юридичних осіб». Основне, що вона обіцяє:
– спростити доступ до процедур і збільшити можливості для санації, в т.ч. досудового врегулювання;
– об'єднати мирову угоду і санацію в єдину процедуру;
– виключити можливість звільнення боржника від боргів без згоди кредитора, а також встановити пріоритетність оплати витрат на процедуру і поточних вимог перед задоволенням конкурсних вимог;
– поліпшити умови участі в процедурах банкрутства забезпечених кредиторів;
– підвищити рівень захищеності прав всіх кредиторів, в т.ч. шляхом розкриття кредиторам інформацію про боржника через інтернет;
– скоротити терміни розгляду справ;
– удосконалити порядок продажу активів боржника.
А ось друга книга – це опис процедур банкрутства фізичних осіб. Це те, чого взагалі не було в українському законодавстві! У ній пропонується:
– максимально спростити процедуру відновлення платоспроможності;
– залучити арбітражного керуючого, який повинен буде надавати допомогу і відновити платоспроможність;
– зробити просту і зрозумілу процедуру відновлення платоспроможності;
– забезпечити розгляд справ господарським судом за місцем проживання ФОП.
На кого з ФОП поширюється?
По суті, отримати спрощену процедуру відновлення платоспроможності і заслужити списання зобов'язань можуть всі чесні, але невдачливі боржники. Але розмінюватися на дрібниці ніхто не буде. У законопроекті прописана конкретна сума, з якої в принципі може запускатися процедура банкрутства. Це 100 мінімальних зп для людини і 300 мінімалок – для ФОП, тобто 372,3 тис. Грн. і 1,1 млн. грн., відповідно.
Але якщо ФОП приховує активи, а також переписує майно на інших, або взагалі придумує борг перед «своїм» кредитором. Або ж ФОП повинен був подати в суд заяву про банкрутство, але не зробить цього. Це про:
· Фізосіб, чий сукупний борг перевищує 300 мінімальних зарплат (зараз 1,1 млн грн);
· ФОП, чий борг перевищить 500 мінзарплати (1,9 млн грн);
· Тих, хто втратив роботу і взагалі будь-якої джерело доходу через хворобу, наприклад;
· Повинен одному зі своїх кредиторів стільки, що це залишить інших кредиторів ні з чим.
Які вимоги для «банкрутів»:
· Людина не погашає кредити або платить менше половини місячних платежів по кожному з кредитних договорів протягом двох місяців.
· У нього не залишилося майна, за рахунок якого можуть бути погашені борги і це зафіксовано постановою виконавчого провадження.
· Його сукупний дохід за останні півроку зменшився наполовину при наявності непогашених кредитів та іншої заборгованості.
· Вартість його майна скоротилася більш ніж на 50% при наявності непогашених кредитів та іншої заборгованості.
· Розмір боргів більше ніж наполовину перевищує вартість всіх активів боржника.
· Або інша загроза неплатоспроможності.
Але хто б не ініціював банкрутство людини – він сам або його кредитор – йому буде призначено арбітражного керуючого. Це величезний плюс і допомогу для ФОП.
Навіщо ставати банктротом?
Мотивація кредиторів в таких випадках завжди ясна – це гроші, майно боржника, щоб максимально погасити борги. Але ось для людини, який сам вирішив оголосити себе банкрутом, – це спосіб знайти свободу, і перестати ходити по судах. Свобода, правда, буде дещо обмеженою, репутація зіпсувала – але все ж.
Пропозиції, які висунули нардепи в новому Кодексі – досить революційні й багатообіцяючі. Адже перш ніж реєструвати в Раді новий Кодекс, автори попросили відкликати сім законопроектів, які вносять зміни до чинного законодавства про банкрутство і теж лежать в Раді. Тобто автори Кодексу врахували всі нюанси, щоб всі норми були врегульовані.
Нам не потрібно неефективне законодавство 90-х, ми за нововведення, за нові, конструктивні та вичерпні закони і норми від фахівців. І Кодекс процедур банкрутства – яскравий тому приклад!
