Alternative Text

Декларування доходів. Усі так усі? Чи не треба?

Декілька днів тому я вирішив провести опитування на своїй публічній сторінці,  результати якого знадобились у цьому блозі. Питання стояло щодо введення загального декларування доходів громадян. Чому? Тому що сьогодні влада розглядає можливість введення загального декларування доходів громадян.

Що це значить, навіщо воно нам, які це матиме наслідки, якою була реакція на таке нововведення у українців – про це ми сьогодні і поговоримо.

Перше, що варто зауважити – таке нововведення існує лише у перспективі, і поки що це тільки теоретичні плани на майбутнє, але нам цікаво, як до цього ставляться українці.

Що стосується відсоткового співвідношення, то 61 % ставиться позитивно та готові задекларувати усі свої доходи, аби вони та інші бачили скільки, якщо що, вони заробляють та чи сходиться «дебет з кредитом». Інші 39 % вважають це недоцільним та переконані, що звітувати усім необов’язково –досить того, що декларувати свої доходи будуть державні службовці.

Відповіді були різними. Увага, цитую: «Усі, так усі»; «не з цими ставками податків і рівнем корупції, не з цією армією держслужбовців». Дехто відповів так: «Після перепису населення та верифікації пільг – за. Зараз ні».

Так, звісно, тема суперечлива, але давайте спробуємо об’єктивно подивитись на ситуацію.

Таке декларування – це крок до того, аби змусити людей платити «білі зарплати», а не в конвертах, і, врешті-решт, по-справжньому вивести з тіні економіку. Але, певна річ, якщо всі українці за один день задекларують доходи, то це не запустить автоматично процес детінізації, адже він занадто складний і комплексний. Він передбачає обробку і аналіз цієї інформації, контроль і перевірку усіх громадян, компаній, ФОПів. Це – масштабна справа, яка потребує відповідних витрат.

Але, незважаючи на усі важкості процесу детінізації, це зовсім інший формат відносин держави і громадянина. Ми повинні відійти, так чи інакше, від системи, коли держава вимагає гроші, але ми миримося, тому що начебто є якийсь порядок. Ми від цього формату повинні перейти до нормальних відносин: коли держава – лише інструмент, який дозволяє нам організувати наше суспільне життя і цей інструмент нам коштує стільки-то грошей і повинен виконувати певні функції.

Чи важко буде таке реалізувати? Звісно, що так. Але далі йдуть ще більш цікаві та радикальні зміни, які пропонує влада. Наприклад, це лімітований чи, скоріше, обмежений безготівковий розрахунок.

Природньо, що використання готівки завжди пов’язане з корупційними ризиками, але сьогодні безліч прикладів, коли корупція і грошові онлайн транзакції – це синоніми, тож ліміт на транзакції – це нормально.

Ще одне цікаве нововведення, яке планують запровадити в Україні – це проведення податкової амністії. Така амністія стосуватиметься «всіх, але не чиновників». Бо на доходи, отримані злочинним шляхом, амністія не поширюється. До речі, проводитись амністія буде не тільки на гроші, а і на нерухомість й інші цінності. Чи вийде та чи пройде ця амністія без жертв та проблем – то вже інше питання, адже ідея податкової амністії не є новою і лунала за часів кожного Уряду України, але кожного разу виявлялась утопічною і на практиці жодного разу майже не реалізовувалась.

У будь-якому випадку попереду нас чекає багато суперечок та баталій, але, на мою думку, нам потрібно об’єднатись та зробити все, аби будь-які зміни пройшли менш болісно для населення та не роз’єднали нас. 

Схожі матеріали