Що далі?
Якщо ви думаєте, що сезон закінчився, то ви помиляєтесь. Гра продовжується і стає ще цікавіше. Чому? Бо всі найінноваційніші рішення та ідеї вже використали (півроку тому), а інших тепер хіба що порівнювати будуть.
Що ж буде далі та які рішення приймати, як не помилитися, не віддатись емоціям? Сьогодні ми про це і поговоримо!
Але для початку давайте зробимо невелику відсилку в етнос, зокрема у літературний. Поговоримо про книгу, яка відома багатьом письменникам, а, можливо, і ви про неї чули, бо останніми роками після виступу одного відомого співака вона набула неабиякої популярності серед мас. Книга американського вченого Джозефа Кемпбелла «Герой із тисячею облич». Книга – порівняльна міфологія, а також короткий психоаналіз героїв різних казок, легенд, оповідей і будь-яких творів, які з’явились пізніше.
Зміст полягає в тому, що в кожній легенді, міфі чи оповінні історія повторюється – сюжет однаковий. Є герой, який має ціль, свій шлях, мрію тощо, але він має купу проблем, перепон та страждань на своєму шляху. Звісно, сюжет може додавати нових героїв, які лише будуть допомагати легенді ставати яскравішою, умови, обставини, герої і злодії змінюються.
Але зміст полягає у тому, що, з дитинства, у кожного з нас закладаються основи турботи та піклування за такого героя. Якщо брати український епос, то це Івасик-Телесик, Котигорошко, Кирило Кожум’яка. Ми потенційно думаємо, що цей герой такий самий, як і ми: він з нашого міста, ми бачимо його щодня, він нас розуміє, бо в нас теж життя не з легких. Він – цей герой – такий самий, як ми: близький, зрозумілий, рідний, класово рівний.
Таку просту, але водночас геніальну ідею вирішили використати і політики. І це – правда! Тільки вдумайтесь в передвиборчі компанії та політичні лозунги – все ж просто. Достатньо максимально наблизити політика до звичайного громадянина – виборця, застосувати при цьому вірні (сучасні) методи, ті самі діджитал технології.
Не буду вдаватись у вчення Фрейда, але ми підсвідомо обираємо те, що ближче нам. І попередні півроку нам це чітко і зрозуміло довели. Але що буде далі?
Навіть усвідомлюючи, кого і що ми обираємо, наш мозок буде говорити про те, що ми повинні підтримати героя, і ми починаємо співчувати йому, шукати спільні і позитивні якості. І навіть деякі безглуздя можуть здаватись героїзмом, бо він не витрачає час на розрахунки і стратегію, навіть якщо йому судилося програти, бо він герой і він діє сміливо.
На носі в нас ще одні вибори. Ми маємо ще цілу низку потенційних героїв, за кожного з яких можуть голосувати тисячі, бо, теоретично, ми знайомі, ми знаємо голос свого героя, чуємо чи не щодня його думки, він має позитивний образ найпатріотичнішого національного діяча. Він має ядро фанатів-волонтерів, які закликали його піти у політику, і він не має зв’язків з олігархами. Або герой, якого закликали залишитись в політиці й розірвати зв’язки з олігархами. І це може зіграти вирішальну роль, якщо такий герой застосує подібні діджитал технології та соціальні мережі.
І питання вже до нас: у нас знову увімкнеться підсвідоме чи ми увімкнемо критичне мислення? Можливо я часто про нього нагадую, але давайте все-таки не забувати, а може, нагадувати собі самостійно?
