Оцінка розміру моральної шкоди, визначеного судами попередніх інстанцій, – поза межами повноважень касаційного суду. До такого висновку дійшли в постанові Верховного Суду від 5 грудня 2018 року.
Фабула справи:
У лютому 2014 року позивач звернувся до суду із позовом до Державного підприємства про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю працівника при виконанні трудових обов’язків.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що на відокремленому підрозділі державного підприємства через вибух метаноповітряної суміші стався груповий нещасний випадок. Під час нещасного випадку був травмований, і внаслідок отриманих термічних опіків, помер його батько.
Смерть батька завдала йому значні душевні та моральні страждання, на тривалий час порушився звичайний життєвий уклад, що призвело до негативних наслідків. На теперішній час, після майже двох років із дня нещасного випадку, він відчуває певне пригнічення та й надалі не може змиритися зі смертю батька.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з державного підприємства на його користь у рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 100 000,00 грн.
Рішенням районного суду позов було задоволено частково. Стягнуто з ДП на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 20 000,00 грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із глибини фізичних і душевних страждань позивача, безповоротність втраченого, ступеня вини відповідача, а також засад розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується із роз’ясненнями, що містяться у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1996 року № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2011 року № 5), де вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждання (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин.
Апеляційний суд залишив рішення районного суду без змін.
У червні 2014 року позивач подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення районного суду та рішення Апеляційного суду, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити та стягнути на його користь 100 000,00 грн моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Крім того, позивач вважає, що судом першої інстанції не враховано характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких він зазнав через смерть батька, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь вини відповідача. Виходячи з вимог розумності і справедливості, фінансового стану відповідача, він оцінив завдану моральну шкоду на суму 100 000,00 грн, що відповідає характеру та глибині моральних страждань.
Висновок Верховного суду:
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім’єю.
Установивши, що смерть батька настала внаслідок отриманих травм на виробництві, ВС вказав, що суди правильно застосували закон, який підлягав застосуванню та визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахував характер та обсяг моральних страждань позивача, пов’язаних зі смертю його батька, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, і при цьому виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд щодо відповідності розміру відшкодування у 20 000,00 грн засадам розумності, виваженості і справедливості з урахуванням встановлених у цій справі конкретних обставин.
Суд касаційної інстанції, за приписами статті 400 ЦПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У зв’язку з наведеним, колегія суддів не оцінює визначений судами розмір моральної шкоди на предмет його відповідності засадам розумності, виваженості і справедливості, оскільки це знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
